У КОЛІЗЕЇ

Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і. гуде!

В. Симоненко

Коли було останню жертву вбито,
Коли стихав юрби щасливий рев,
І на арені, стомлено і сито,
Уже куняв м'язисто-пружний лев,—


Тоді — на фініш дикої забави
Уславлених жорстокістю років —
На переможців римські гуртоправи
Зненацька випускали гурт биків.


І ревище зчинялось на арені —
Ну що там гладіаторські бої! —
Розлючені, скажені, навіжені,
На левів налітали бугаї.


І цар звірів, мов кіт, який нашкодив,
Зустрівши смерти нездоланний вал,
То на рогах злітав — юрбі на подив,—
То під копита падав, як чувал.

*
Коли, у гіркоті думок безсилих,
Похилиться на руки голова,
Згадаймо Симоненкові слова:
«Народ мій є! В його волячих жилах...»

16 червня 1987