СОНЕТ

Як після хмарно-грозової днини
Надвечір тішить лагідна погода,
А коли ніч минає горобина,
Є в сонячному сяйві насолода, —

Так у душі моїй, що з муки гине,
В цей пізній час панують мир і згода,
Оновлення і спочину години,
І від усіх турбот її — свобода.

Та дорого обійдеться це свято,
Бо сильні ліки коштують багато,
За борг — з лихвою платиться потому.

Так мандрівник зупиниться в знемозі
Холодку спочити при дорозі —
І знов рушає у ще гіршу втому...