КОПАЧЕВА ДОЧКА

Що це може мати
Дочка копачева?
Що з огидою дивляться хлопці,
А дівчата зі страхом на неї,
Коли вийде в неділю на площу,
Де бувають танці,
Мов сонце веселі,
Мов полум'я жваві, —
Ні на що, як на тучу, не схожа,
Яка сунеться небом над нами,
Не подібна — як тільки до вістки,
Що з мерцем наближаються мари.
І затемнених шепотів хвиля
Заступає гарячу розмову,
Погляди схрестились,
Чути нарікання,
Мелодія танцю
Стає повільніша,
І навіть удари
Сухі і веселі
Швидких кастаньетів
Змовкають на хвилю.
Це триває не довше секунди,
Але справді, що це? —
Що дуда зафальшивила навіть,
Бо в гримасу склались
Товстелезні губи
Музиканта з бубном.
Це не плями кохань пережитих,
Бож ніколи — дарма, що красиві —
«Гарні очі маєш» —
Не сказав їй хлопець.
А вона все ковтає зневагу,
І презирство вона все ковтає,
Та до гурту підходить щоразу,
Усміхнена завжди —
Попишатись на свята і танці
У хустках — найдорожчих обновах.
Що це може мати
Дочка копачева?
Сказав мені хлопець:
«Бачили хустини?
Кажуть люди, що всі вони з інших,
З тих дівчат, що гниють під землею,
І здається — смердять вони справді,
Смердять вони трупом».